Словарь української мови (1924)/умовляти

by Борис Грінченко

◀ умовлений

Словарь української мови Борис Грінченко У умовляти

умовлятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Умовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. умо́вити, влю, виш, гл. Уговаривать, уговорить. Батько їх умовляє, мати їх умовляє — ні! Рудч. Ск. II. 78. Стара почала вмовляти: зостанься та зостанься. МВ. I. 29.