Словарь української мови (1924)/умовлятися

by Борис Грінченко

◀ умовляти

Словарь української мови Борис Грінченко У умовлятися

умовний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Умовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. умо́витися, влюся, вишся, гл. Уговариваться, уговориться, уславливаться, условиться. Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші. Стор. I. 108 Умовились (собака з вовком), що вовк ухопить у хазяїна дитину на жнивах. Ном.