Словарь української мови (1924)/умовно
Зовнішній вигляд
◀ умовний | Словарь української мови У умовно |
умовчати ▶ |
|
Умо́вно, нар. 1) Условно. 2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже. МВ. II. 109.
◀ умовний | Словарь української мови Борис Грінченко У умовно |
умовчати ▶ |
|
Словарь української мови — У
умовно
Борис Грінченко
1924
Умо́вно, нар. 1) Условно. 2) Убѣдительно, стараясь уговорить, убѣдить. Одкаже йому тихо, та умовно так уже. МВ. II. 109.