Словарь української мови (1924)/упокій

by Борис Грінченко

◀ упоїти

Словарь української мови Борис Грінченко У упокій

упокійний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упокій, ко́ю, м. 1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. Ном. № 6682. З упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати. АД. II. 11. 2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає. Шевч. 595.