Словарь української мови (1924)/упоїти
| ◀ упозику | Словарь української мови У упоїти |
упокій ▶ |
|
Упої́ти, упою́, їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав. Рудч. Ск. I. 84.
| ◀ упозику | Словарь української мови Борис Грінченко У упоїти |
упокій ▶ |
|
Словарь української мови — У
упоїти
Борис Грінченко
1924
Упої́ти, упою́, їш, гл. Упоить, напоить пьянымъ. Дак вона свого мужа упоїла чисто, щоб він нічого не знав. Рудч. Ск. I. 84.