Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/упороти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
упороти
Берлін: Українське слово, 1924

Упоро́ти, рю́, реш, гл. Сдѣлать что-либо съ силой; съѣсть много. Сосн. у. Ба́тько гаря́чку впоро́в. Отець поспѣшилъ. Зміев. у.