Словарь української мови (1924)/упосліджати

by Борис Грінченко

◀ упослід

Словарь української мови Борис Грінченко У упосліджати

упослідок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Упосліджа́ти, джа́ю, єш и упослі́джувати, джую, єш, сов. в. упослі́дити, джу, диш, гл. Оставлять, оставить кого послѣднимъ, за собой; поставить ниже себя, пренебрегать, пренебречь чѣмъ. Та й слово гарне! слухай! в нас воно впосліджувати й польське почало. К. ПС. 32. Впослідити мене ніхто не схоче. К. ЦН. 200. Я всюди робила, та й не була упосліджувана. Г. Барв. 507. Не 'ддам, каже, Настусі (за вбогого), не впосліджу моєї дитини. Г. Барв. 448. Наша кохана мова зосталась упослідженою. К. ХП. 121.