Словарь української мови (1924)/урунюватися
| ◀ урунитися | Словарь української мови У урунюватися |
уручати ▶ |
|
Уру́нюватися, нююся, єшся, сов. в. уру́ни́тися, нюся, нишся, гл. Покрывать, покрыть ниву густыми всходами, густо всходить, взойти, куститься (о посѣвѣ). Житом. Литин. Брацлав. у. Хліб, спасибі Богові, добре врунився. Як уруниться хліб, то пускають скот пастись. Литин. у. От побачите, що до перших приморозків ше так вруниться, як того треба. Брацл. у.