Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/уручати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
уручати
Берлін: Українське слово, 1924

Уруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. уручи́ти, чу́, чиш, гл. Вручать, вручить, дать въ руки. Уручаю тебе, серденятко моє, а єдиному Богу. Мет. 24.