Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/усихати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
усихати
Берлін: Українське слово, 1924

Усиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. усо́х(ну)ти, хну, неш, гл. 1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Шевч. 393. Верба усохла, похилилась. Шевч. 387. 2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла. Мет. 172.