Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/уставляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
У
уставляти
Берлін: Українське слово, 1924

Уставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. уста́вити, влю, виш, гл. 1) Вставлять, вставить. Що ж будеш робить! свого розуму не вставиш. Ном. № 6294. У те́бе однії́ кле́пки в голові́ нема́. Тобі́ тре́ба кле́пку вста́вити. Ты глупъ. Тебя нужно вразумить. Ном. № 6254. 2) Ставить, поставить во что. Коничка вставте до кінничейки. АД. I. 37.