Словарь української мови (1924)/утопити
| ◀ утопати | Словарь української мови У утопити |
утопитися ▶ |
|
Утопи́ти, плю́, пиш, гл. Утопить, потопить. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. Нп. Утопив свій маєток в животі. Ном. № 11715. Утопи́ти го́лову. Выйти замужъ за нелюбимаго, по принужденнію, жениться такимъ же образомъ. Судять мене сусідоньки, що я заміж не пішла.... Не хочеться за ледащо втопить головочки. Грин. III. 195. Благочинник добре знав, що жениха не знайдеться, бо всі знали Касю, а мав надію, що архирей.... скаже кому женитись, то хто небудь і втопить свою голову. Св. Л. 128.