Словарь української мови (1924)/учинок
Зовнішній вигляд
◀ учинити | Словарь української мови У учинок |
учиняти ▶ |
|
Учи́нок, нку, м. Поступокъ, дѣло. Ном. № 4499. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? Нп. До́брі вчи́нки. Добрыя, хорошія дѣла. На гаря́чому вчинку (піймати). На мѣстѣ преступленія.