Словарь української мови (1924)/фиґель

by Борис Грінченко

◀ феса

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фиґель

фиґлювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фи́ґель, ґля, м. 1) Завитокъ; архитектурное украшеніе. Желех. 2) Штука, фокусъ. Ютурна фиглі їм робила: тпаками кібця затровила і заєць вовка покусав. Котл. Ен. VI. 70.