Словарь української мови (1924)/фукнути
Зовнішній вигляд
◀ фукати | Словарь української мови Ф фукнути |
фукнутися ▶ |
|
Фукнути, ну, неш, гл. 1) Дунуть (ртомъ). Шейк. 2) Крикнуть на кого. 3) — ким, чим. Бросить кого, что. Як ним фукне у провалу велику! Драг. 370.