Словарь української мови (1924)/фукати

by Борис Грінченко

◀ фукання

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фукати

фукнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фукати, каю, єш, гл. 1) Дуть (ртомъ). Шейк. 2) Браниться, кричать. Брат на брата та ворогує, сестра на сестру чари готує.... дочка до ненька сміло фукає. Чуб. III. 417, 418. — на ко́го. Бранить кого, кричать на кого. Іде наймит із панщини, на воли фукає. Гол. I. 220.