Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/фуніти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ф
фуніти
Берлін: Українське слово, 1924

Фуні́ти, (ню, ниш?), гл. Выдыхаться, терять запахъ; блекнуть, увядать. Угор.