Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/футрувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ф
футрувати
Берлін: Українське слово, 1924

Футрува́ти, ру́ю, єш, гл. Кормить? Чистить? Іди футруй (коні), бо зараз їдемо! — Фірман пішов, нафутрував, та й пішли упрігли коні. Гн. II. 244. См. Хутрувати.