Словарь української мови (1924)/хутрувати
| ◀ хутрування | Словарь української мови Х хутрувати |
хутряний ▶ |
|
Хутрува́ти, рую, єш, гл. 1) Подбивать мѣхомъ. 2) — піч. Обмазывать глиной печь. Рудч. Ск. II. 57. Як же мені, сестро, такій бути, чуже діло роблячи, чужі печі хутруючи. Чуб. V. 917. 3) — две́рі. Вставлять косяки дверные. 4) — чо́боти. Пришивать подкладку въ сапоги. См. Футрува́ти.