Словарь української мови (1924)/фушкати

by Борис Грінченко

◀ фучати

Словарь української мови Борис Грінченко Ф фушкати

фуяра ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Фу́шкати, каю, єш, гл. Вырываться, вылетать. Губка.... зетліває, а дим з неї починає фушкати далеко на усю полонину. Шух. I. 191. Зачне тютюн фушкати (дим з люльки іти). Шух. I. 36.