Словарь української мови (1924)/фучати
| ◀ фуфулиця | Словарь української мови Ф фучати |
фушкати ▶ |
|
Фуча́ти, фучу́, чи́ш, гл. = Футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходит десь так вночі, фучит. Драг. 331.
| ◀ фуфулиця | Словарь української мови Борис Грінченко Ф фучати |
фушкати ▶ |
|
Словарь української мови — Ф
фучати
Борис Грінченко
1924
Фуча́ти, фучу́, чи́ш, гл. = Футіти. Лягла спати, а сама з просони зачала фучати. Драг. 331. Він надходит десь так вночі, фучит. Драг. 331.