Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хавтурник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хавтурник
Берлін: Українське слово, 1924

Хавту́рник, ка, м. 1) Взяточникъ. 2) О духовенствѣ: берущій поборы натурой.