Словарь української мови (1924)/хамло
| ◀ хамкотіти | Словарь української мови Х хамло |
хамлюга ▶ |
|
Хамло́, ла́, с. 1) Мелкія вѣтки, прутья. Кабан риється у хамло, а зайчик лізе у кущ. Рудч. Ск. I. 24. Їздили вони в ліс, набрали там на вози хамла і везуть. Драг. 175. 2) м. Неуклюжій, неотесанный человѣкъ. Він такий хамло, поки дочвала, то й сонце зайде.