Словарь української мови (1924)/хапко

by Борис Грінченко

◀ хапкість

Словарь української мови Борис Грінченко Х хапко

хапком ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хапко́, ка́, м. 1) Взяточникъ. 2) Хватающій что либо (чаще всего говорится о чортѣ). Побере їх хапко. Ном. № 4089. 3) = Злодій. Вх. Зн. 76. Хапко з хапком знаєся. Ном. № 7957. 4) Въ загадкѣ: котъ. Ном. № 129, стр. 294.