Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хаптура

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хаптура
Берлін: Українське слово, 1924

Хапту́ра, ри, ж. = Хавтур. Піп дзвонить за для своєї користи, може чує де хаптури поїсти. Чуб. I. 280. Ум. Хапту́рка. Не здужає (кобила) у пилипівку попівських хаптурок по селу возить. Кв.