Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/харити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
харити
Берлін: Українське слово, 1924

Ха́рити, рю, риш, гл. Чистить. Вх. Зн. 76. Всі птиці харили кирничку, те й кані казали. ЕЗ. V. 81.