Словарь української мови (1924)/харч
| ◀ харцизяцький | Словарь української мови Х харч |
харчати ▶ |
|
Харч, чу, м. и чі, ж. Харчи, съѣстные припасы, кормъ. Наймися, наймитку, у мене, а я у попа — для луччої харчі. Ном. № 10336. Гей вже наші, наші сіромахи без харчів помарніли. Грин. III. 595. На Бо́жій ха́рчі бу́ти, рости́. Быть вскормленнымъ, воспитаннымъ въ чужой семьѣ. А сотник був собі багатий, то в його, знаєте, росло на Божій харчі, за дитину, чиєсь байстря. Шевч. 492.