Словарь української мови (1924)/хвиґа
| ◀ хвехвер | Словарь української мови Х хвиґа |
хвиґлювати ▶ |
|
Хви́ґа, ґи, ж. 1) Винная ягода, Ficus carica L. ЗЮЗО. I. 123. А діточкам черевички, хвиґ та винограду. Шевч. 116. 2) хви́ґи-ми́ґи. Лакомства, сласти. Були там і всякі панські шпундри, і витребеньки, і хвиґи-миґи, і дуже добре частування. Стор. М. Пр. 150.