Словарь української мови (1924)/хибкий

by Борис Грінченко

◀ хибити

Словарь української мови Борис Грінченко Х хибкий

хибкість ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хибки́й, а́, е́. 1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. I. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218. 2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. I. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255. 3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Каменец. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. НВолын. у.