Словарь української мови (1924)/хилити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хилити
Берлін: Українське слово, 1924

Хили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Клонить, наклонять, склонять. Куди хилить вітер, туди й гілля гнуться. Ном. № 5875. 2) — горі́лку, ча́рку. Выпивать. Яким хилив иноді горілку незгірше свого дядька Охріма. Левиц. I. 280. Хилила таки добре чарку за чаркою. Левиц. Пов. 211.