Словарь української мови (1924)/хилитися
| ◀ хилити | Словарь української мови Х хилитися |
хилкий ▶ |
|
Хили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Клониться, наклоняться, склоняться. Не рад явір хилитися — вода корень миє. Нп. Мій таточку, мій ріднесенький! до кого ж ми будемо тулиться й хилиться? Мил. 188. 2) — під ко́го. Быть покорнымъ кому, быть подъ чьей властью. Під мене хиляться і добрі, й злющі. К. ПС. 43.