Словарь української мови (1924)/хирний

by Борис Грінченко

◀ хирляти

Словарь української мови Борис Грінченко Х хирний

хиря ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хи́рний, а, е. 1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Черк. у. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. Черниг. г. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. К. МБ. XI. 149. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Ном. № 13094. Десь вража мати підкусила, щоб хирний тут ти не сидів. Котл. Ен. I. 32. Ляж, хирний, та й мовчи, а з паном не рівняйсь! Г. Арт. (О. 1861. III. 83).