Словарь української мови (1924)/хмарина

by Борис Грінченко

◀ хмара

Словарь української мови Борис Грінченко Х хмарина

хмарити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Хмари́на, ни, ж. Туча. Сизенькі хмарини.... по небу простяглися. О. 1862. VIII. 17. Зацвів козак рожиною, дівка калиною, розійшлися вони чорною хмариною. Чуб. V. 283. Ум. Хмари́нка, хмари́ночка. Сияло сонце в небесах, а ні хмариночки. Шевч. 100.