Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/хуртовина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Х
хуртовина
Берлін: Українське слово, 1924

Хурто́ви́на, ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. I. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.