Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цапар

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цапар
Берлін: Українське слово, 1924

Цапа́р, ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смере́ки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. I. 171.