Словарь української мови (1924)/цап

by Борис Грінченко

◀ цаністра

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цап

цапар ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цап, па, м. 1) Козелъ. Ном. № 13428. Військового цапа за хвіст скубни, от тобі і рукавиця. Ном. № 959. 2) Родъ игры, чехарда. Грати в цапи. 3) Ца́па ста́ти. Стать на дыбы. Ном. № 3393. Ум. Цапо́к, цапо́чок, ласк. цапу́сенька. Ув. Цап'ю́га. А кізонька в ополонку, а цапочок за головку. Грин. III. 553.