Цапо́к, пка́, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. I. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. III. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (см.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = Обіручний столець. Вх. Лем. 441. См. Обіручний.
