Словарь української мови (1924)/царинник
Зовнішній вигляд
◀ царинний | Словарь української мови Ц царинник |
цариночка ▶ |
|
Цари́нник, ка, м. Сторожъ „царини“. Лохв. у. Він був у нас царинником, доглядав царини, — щоб ніхто не шкодив. Новомоск. у.