Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цвірінькати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цвірінькати
Берлін: Українське слово, 1924

Цвірі́нькати, каю, єш, гл. Чирикать. Чи є в світі де такії молодці, як ми, славні та веселі горобці? На все вдатні: до любощів, до пісень, цвірінькаєм, жартуючи, увесь день. Гліб. 122. Цвірінька, мов батько голопуцьків.