Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цвічений

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цвічений
Берлін: Українське слово, 1924

Цві́чений, а, е. 1) Расцвѣтшій. Ой у лузі калинонька не цвіченая. Мил. Св. 7. Дала мені вона цвіченої рожі, а барвінок не цвічений. Канев. у. 2) Обученный, вышколенный.