Словарь української мови (1924)/цнотливий

by Борис Грінченко

◀ цнота

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цнотливий

цнотливо ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цнотли́вий, а, е. 1) Добродѣтельный. Був прискорбен, як той колишній цнотливий багач. МВ. III. 21. 2) Цѣломудренный. Гей, музо, панночко цнотлива, ходи до мене. Котл. Ен. V. 63. І воза не возила, та двір украсила (кажуть про дівку, що вийшла цнотливою). Ном. № 8989.