Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цокати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цокати
Берлін: Українське слово, 1924

Цо́кати, каю, єш, одн. в. цо́кнути, кну, неш, гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. Чуб. II. 156. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав. Левиц. I. 134.