Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цюник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цюник
Берлін: Українське слово, 1924

Цю́ник, ка, м. 1) = Воробець тростяний. См. Воробець 2. Вх. Пч. II. 10. 2) Маленькая серебряная монета, выкапываемая въ землѣ. Вх. Зн. 78.