Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ціба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
ціба
Берлін: Українське слово, 1924

Ціба́, и цібе́, меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. Херс. А ціба! окропу на пса! ціба! Вх. Зн. 78. Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.