Словарь української мови (1924)/цібе
| ◀ ціба | Словарь української мови Ц цібе |
ціва ▶ |
|
Ціба́, и цібе́, меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. Херс. А ціба! окропу на пса! ціба! Вх. Зн. 78. Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.