Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цілина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цілина
Берлін: Українське слово, 1924

Цілина́, ни, ж. Новь. Орав милий на цілині, та й став на толоці. Нп. Цілину п'ять плугів орють. Греб. 382. Ум. Ціли́нка.