Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/цілиця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
цілиця
Берлін: Українське слово, 1924

Ціли́ця, ці, ж. 1) = Цілина́. Орали ми цілицю, сіяли ми пшеницю. Р. Макс. 2) Соль, добываемая изъ земли въ кристаллахъ. Шух. I. 16.