Словарь української мови (1924)/цілник

by Борис Грінченко

◀ цілком

Словарь української мови Борис Грінченко Ц цілник

цілоденне ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Цілни́к, ка́, м. 1) Земля, не тронутая вглубь (напр. копаньемъ), а только сверху (напр. вспашкой). НВолын. у. 2) Цілнико́м поїхати. Поѣхать полемъ, а не дорогой. НВолын. у.