Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чарівний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чарівний
Берлін: Українське слово, 1924

Чарівни́й, а́, е́. Волшебный. Я горілки не п'ю, а чарівної і потім. Котл. МЧ. 453. О моя радість, мій сон чарівний. Шевч. 314.