Словарь української мови (1924)/чекман
| ◀ чекіт | Словарь української мови Ч чекман |
чекмінь ▶ |
|
Чекма́н, на, м. Короткій кафтанъ галицкаго міщанина. Гол. Од. 17. См. Чекмінь. Ми ся звихали, все село звоювали, чекмани поросили, на весілля спросили. Грин. III. 511.